Є дуже багато визначень волонтерства, значить немає жодного точного. І це не тому, що ця філософія надто молода, а тому, що поняття волонтерство охоплює дуже багато можливостей.

До прикладу, ООН бачить волонтерство як справу, зроблену, в першу чергу, не заради фінансової винагороди, а задля блага. Одразу виникає питання, задля чийого блага? І якщо розібратись то волонтерство навіть дуже взаємовигідна затія.

 

Почнемо з цифр. За даними ГО «Поруч» Сьогодні, понад 50 % дорослого населення США беруть участь у волонтерській діяльності. Згідно з урядовою статистикою, у 2014 році, їх вклад у розвиток місцевих та національних громад сягнув 7,7 мільярдів робочих годин, а внесок у ВВП США оцінюється у 5-6%. Вигода і благо для країни від волонтерства стає очевидним. Але виникає інше питання, а що з того волонтеру? Чому окремі люди так охоче йдуть виконувати роботу на безоплатній основі, адже загальне благо країни надто широке поняття, щоб заохочувати таку кількість громадян.

У різних людей різні причини, якщо провести опитування серед активних волонтерів одного регіону і віку, вони скажуть абсолютно різне. Для когось це акт альтруїзму щодо ближнього, для іншого можливість знати нові знайомства і враження, хтось займається волонтерством, щоб отримати унікальний досвід, а комусь потрібні конкретні позитивні зміни і тому він старається докласти до цієї  мети власні зусилля.

Досі здається, що волонтерство це дуже розмите поняття, і хоча про це всі говорять не ясно, який результат від такої роботи?

Почнемо з малого. Дуже ефективним інструментом у світовій практиці є неформальне волонтерство в громадах. Тобто, коли мешканці  певного населеного пункту чи частини регіону збираються разом задля вирішення, якогось спільного питання. Вони визначають масштаб питання і те, що можна зробити з цим власними силами.

А для чого ж тоді органи самоврядування?

Насправді чиновники і адміністративні  структури часто зв’язані довгими офіційними процедурами, тому ті зміни, яких потребує громада вже зараз, можуть займатимуть тривалий час.

Наприклад, якщо жителі села Х хочуть втілити в життя певну ідею чи вирішити проблему, то щоб це зробити вони можуть використати інструмент внесення громадської ініціативи. Для цього потрібно зібрати ініціативну групу, написати проект та разом з необхідним документами подати його на розгляд сільської ради. Після цього заявку мають зареєструвати, але лише при умові підтримки ініціативи певною кількістю жителів села. І тільки потім проект ініціативи буде розглянутий на Сесії сільської ради і в результаті ухвалений, відхилений чи відправлений на доопрацювання. У разі ухвалення проекту, мають бути внесені зміни в сільський бюджет, задля  виділення коштів, та проведені закупівлі для реалізації ініціативи.

Тоді як члени громади можуть згуртуватись і за використанням  мінімальних ресурсів, проте разом, змінити те, що давно хвилює. Наприклад, влаштувати суботник, організувати спільне культурне  дозвілля, відродити унікальну  народну традицію, зібрати речі для доброчинності чи допомогти тим  жителям громади, що потерпіли від стихійного лиха.

Все опирається на ініціативність, бажання реальних змін і трохи знань з організації та планування.  І для цього не обов’язково бути членом волонтерської організації національного чи міжнародного рівня. А такі дії дадуть швидкий результат для громади і будуть певним внеском в її розвиток, а окремій людині це обійдеться в кілька не складних зусиль.